Історія про занадту самовпевненість

Якось жив на світі юнак. В дитинстві його не привчили ретельно слідкувати за зубами, тож стоматологічних проблем мав багатсько.І серед них була одна “спляча”. Не долікували якось канали йому, і на корені багато років було запалення. Невеличке. Не турбувало. Організм тримав його під контролем.Це передісторія.А тепер сама історія.Цікавим юнак був до науки, а особливо його надихала імунологія. Макрофаги, Т-лімфоцити, B-лімфоцити, T-B взаємодія. Страх як цікаво.І ось якось заболів в юнака зубчик. Не той, що із давнім запаленням. Інший. Але з того ж боку.Прийшов юнак, значить, до свого лікаря. А той йому і каже: “Треба депульпувати”.А юнак такий: “Нє, не хочу. Мало живих зубів лишилось. Я в ньому інфекцію зафагоцитую.”Лікарка трохо здивувалася, але вирішила не сперечатись. Якщо такі слова вумні знає, то може справді зафагоцетує.Хто не знає, фагоцити - це такі клітини імунітету. Вони з’їдають хвороботворні бактерії та віруси, що змогли прорватися всередину нашого тіла. І після того, як фагоцити з’їдять всіх загарбників, ми одужуємоКількість фагоцитів обмежена, і вони більш менш рівномірно розподілені по всьому тілу.Так от, поки юнак намагався фагоцетувати біль в зубчику. Його старезне запалення – яке, нагадаємо, було недалечко від нового – сильно загострилось. І все через те, що “командування” імунітету вимушене було перекидати імунні клітини на боротьбу з новим запаленням. І на дві ділянки боротьби імунних клітин просто не вистачило.Прийшов знову юнак до лікаря і давай собі голову попелом посипати. Мов, ой чому ж я вас не послухався. Треба було депульпувати, коли ви казали. Лікарка посміхнулась.Сідайте, каже, в крісло. Відкривайте рота. Будемо лікувати.Сів юнак відкрив рота, а зубчика, на якому було старезне запалення вже нема.Довелося терміново видаляти, бо то запалення вже не лікувалося.От так надмірна впевненість у силах власного імунітету коштувала юнаку зубчика.Мораль ? Вивчайте власну будову для загального розвитку, але лікарів слухатись не забувайте.